Pierre Bonnard
Наприкінці 19 століття Боннар та члени групи «Набіс» були незадоволені існуючими формами західного самовираження. Натомість вони звернулися до японської ксилографії та інших незахідних форм мистецтва за натхненням, експериментуючи з новими формами творчості. Боннар перебував під таким впливом японської ксилографії, що його стали називати «японським Набісом».
Група «Набіс» не обмежувалася живописом, а виявляла інтерес до всіх видів декоративного мистецтва, включаючи гравюри, плакати та дизайн меблів. Цей плакат Боннара, який спочатку був створений як реклама авангардного паризького журналу «La Revue Blanche», красномовно свідчить про діапазон творчості групи «Набіс». Цей журнал знайомив з творчістю Марселя Пруста, Андре Жіда, поета-символіста Стефана Малларме та багатьох інших, завдяки чому він став дуже впливовим серед паризьких інтелектуалів. Багато членів групи «Набіс» створювали ілюстрації для журналу, завдяки чому їх стали називати «художниками Revue Blanche».
Нижню половину картини займає назва журналу, написана великим унікальним шрифтом, що є важливим елементом композиції. Перша «L» нагадує тростину, а «A», здається, вбудована в стегно жінки, що дозволяє нам відчути гумор художника. Перед жінкою стоїть хлопчик, а позаду неї ми бачимо спину пана в капелюсі; три фігури зображені в одному тоні, і лише легке нагромадження кольорів натякає на відчуття глибини.