Данаїд

Продовжмо наш особливий місяць із двома великими митцями — французьким скульптором Огюстом Роденом і польським художником Ксаверієм Дуніковським. Їхню спільну виставку тепер можна побачити в Національному музеї в Кракові — ви знайдете більше інформації про неї за посиланням нижче.

Жіноче тіло було одним із провідних мистецьких мотивів Родена від початку його творчості. Жіноча краса була для нього невичерпним джерелом любовних та естетичних переживань: «Як сліпуче; жінка, що скидає вбрання! Це як сонце, що пронизує хмари! / На перший погляд, оголене тіло постає як вибух, як потрясіння. / Наче стріла, погляд, на мить спантеличений, відскакує. / У кожній постаті природа розкривається цілковито, І око, що вміє бачити, помічає й слідує за нею в безмежність!» (Огюст Роден)

Жіночі тіла були шедевром, який він ніколи не втомлювався споглядати, а їхні дві руки й дві ноги складали безмежну граматику жестів. У Родена було постійне — можна сказати, шалене — бажання шукати ці тіла. Очевидно, це пов’язано з чуттєвим бажанням, але також і з жагою вловити правду, яка була водночас фізичною та духовною — і якою, здавалося, володіли жінки.

У первинній концепції автора Данаїд мав бути одним із елементів Воріт пекла. Проте фігура плачущої доньки Даная, постаті з грецької міфології, не увійшла до остаточного варіанту композиції. Чарівна чуттєвість жінки робить скульптуру однією з найбільш впізнаваних робіт Родена.

До зустрічі завтра!

Допоможіть нам і зробіть донат, щоб ми змогли випустити нову версію DailyArt цієї осені: http://support.getdailyart.com