Madge Tennent
Ми представляємо сьогоднішню картину завдяки Isaacs Art Center - дякуємо! <3
Коли Медж Теннент писала для журналу "Paradise of the Pacific" у 1944 році, вона спиралась на цю картину, описуючи свої улюблені гавайські сюжети: "Навіть голоку, що повністю огортає жінку, не може приховати маленькі зап’ястя, вигнуті тонкі пальці і колоноподібні руки навіть найбільшої жінки з леї. Її підняті руки, меланхолійна посмішка, сяюча, немов іскринка, сонячна шкіра, є вічним і королівським благословенням шанованої професії на островах, де живуть найкрасивіші люди світу". Виражені крізь яскраве світобачення художниці, ці тілесні риси є характерними для Королеви Леї Фантазії, грандіозного втілення (як буквально, так і концептуально) невимовної сили та тихого благородства, яке Теннент прагнула передати протягом майже п’яти десятиліть.
Один критик якось назвав роботу Теннент проявом "ритму в колі". Ця думка дійсно знаходить підтвердження на цій картині розміром із мурал. Вир мазків, кольорів та форм урочисто вшановує ностальгічну лірику та міфічні пропорції. Сім майстринь з пишними формами, що плетуть леї, обертаються навколо величної центральної фігури, пораються навколо, вплітаючи плюмерії та туберози в запашне квіткове намисто, що стало всесвітньо відомим символом Гаваїв. Їх однойменна королева, здається, випливає з хвилястих леїв, що оточують її, ніби вона теж квітка, що розквітає. Вона певним чином стала сутністю лей, тілесним втіленням привітання "алоха".
Ця плавна взаємодія між жіночністю та природою відображає переконання Теннент у тому, що гавайські жінки були найчистішим вираженням духу островів. Вона відчула в них якусь містичну трансцендентність, яка проявляється і в композиції, і в назві цього неземного твору. Мерріам-Вебстер визначає "фантазію" як "твір, у якому фантазія автора необмежена", а мандрівка Теннет досягла кульмінації на далекому, незвіданому березі образної уяви, де зливаються воєдино величність та привабливість. Незважаючи на те, що міжнародна критика схвалила цю подорож, кілька приголомшених місцевих жителів "пророкували жахливий естетичний кінець" кар’єри художниці. Спочатку спантеличена, а потім потішена, Теннент згодом радісно розповідала про випадок, коли гарячі дискусії навколо м’ясистих рук її жінок призвели до раптового завершення званої вечері.