Гліцинія

Сьогодні завдяки галереї Metro Pictures ми маємо нагоду показати вам роботу сучасної польської художниці Пауліни Оловської. Приємного перегляду!

Жінка в червоно-білому вбранні спирається на дерев'яний паркан. Над її головою, наче світлячки, мерехтять квіти гліцинії. Глибше на задньому плані - одна конкретна будівля з Рабки-Здруй, де Пауліна Оловська виконувала всі свої нові картини. Коли художниця переїхала туди кілька років тому, вона зробила кілька значущих, але стриманих інтервенцій у місто. Наприклад, відновила неонову вивіску «Gazda» (відновлення забутих неонів - одна з її візитівок). Або перетворення вілли Каденовка, старого особняка, збудованого в регіональному стилі з модерністським відтінком, на своєрідний культурний центр. Вона влаштовувала там щорічні зустрічі художників, з якими товаришувала. Вони не лише створювали свої роботи, але й, наприклад, збирали гриби. Каденовка - це та сама будівля на задньому плані «Гліцинії». Оловська, безсумнівно, дуже вправна художниця, щоразу використовує дещо інший стиль, відповідно до своїх потреб. У своїх найновіших роботах вона підходить до своїх тем у манері, близькій до Les Nabis, групи французьких художників кінця XIX століття. 

Це була група художників, які перебували під впливом Гогена. Набісти покинули Париж, щоб жити в сільській місцевості. Але не менш важливим для Оловської є їхнє ідеологічне підґрунтя. Назва французької групи походить від івритського та арабського слова «набі», що означає «пророк». Жінки Оловської є своєрідними народними і жіночними аналогами чоловічої групи «пророків».

Вони певним чином нагадують більш ранню серію картин Оловської, яка також була представлена в галереї Metro Pictures. У тій серії вона зобразила дівчат, одягнених у светри, зроблені власноруч, на основі вбрання, побаченого в західних модних журналах. Таке DIY-ставлення було відповіддю на дефіцит споживчих товарів за залізною завісою в епоху холодної війни. Що об'єднує всіх героїнь Оловської, так це торжество жіночої самореалізації - чи то у вивченні складних наукових знань, чи то у в'язанні барвистих светрів.

- Пьотр Поліхт