Ляльковий театр

Як і Пікассо, Клеє також шукав прості, сучасні засоби вираження. Але на відміну від Пікассо, який був вражений магічним шармом «примітивної» скульптури, Клеє відкрив для себе першоджерела мистецтва у власних дитячих малюнках. Спочатку він обережно підходив до редукції форми. Згодом він перетворив навмисну наївність на свою особливу форму вираження.

У акварелі «Ляльковий театр» театр стає уявною сценою дитинства. Аркуш приховує несподівану на перший погляд глибину; яскраві, смугасті, структуровані фігури виділяються на темному тлі, наче сяючий негатив, але залишаються ніби написаними на ньому. Лялька на підлозі, здається, залишилася непоміченою, маленький єдиноріг праворуч вперто крокує вперед. Подвійність послання картини узгоджується з технічним процесом написання картини; вона складається з двох окремих частин, і Пауль Клее зафарбував проміжок чорною аквареллю. Нижня частина є фрагментом аркуша «Натюрморт з гральними кістками», який Клеє зареєстрував у своєму каталозі робіт під наступним номером 1923, 22. У такому вигляді Ляльковий театр перетворюється на сцену з подвійною підлогою та рослинним «підземним світом». Ми представляємо сьогоднішній шедевр завдяки Центру Пауля Клее в Берні, де до 12 березня можна побачити виставку «Пауль Клее і сюрреалісти».

Це перше комплексне дослідження стосунків Пауля Клее з художниками-сюрреалістами в Парижі у 1920-1930-х роках. На виставці зібрано велику кількість робіт сюрреалістів, серед яких Макс Ернст, Жоан Міро, Ганс Арп, Альберто Джакометті, Андре Массон та Сальвадор Далі. Варто відвідати!