Rembrandt van Rijn
Сьогодні ми починаємо наше нове щомісячне партнерство з Будинком-музеєм Рембрандта :) Ми представимо деякі з його знаменитих автопортретів, приготуйтесь!
На додаток до великої кількості картин і малюнків Рембрандт ван Рейн також створив близько 290 гравюр. Його майстерність у цій галузі беззаперечна; його визнають одним із видатних граверів — якщо не найвидатнішим — усіх часів. Рембрандт здобув європейську репутацію ще за життя саме завдяки своїм графічним роботам, які, оскільки їх можна було відтворити, були набагато відоміші, ніж його картини чи малюнки.
Вільне використання лінії, унікальний глибокий чорний колір багатьох офортів і майстерне використання сухої голки користувались неабиякою популярністю, і його роботи були дуже затребувані багатьма колекціонерами гравюр того часу. Офорт не був підробіткою для Рембрандта. Його гравюри не можна розглядати як неякісні побічні продукти картин, які сьогодні є набагато більш відомими. Рембрандт дуже серйозно ставився до свого графічного мистецтва протягом майже всього трудового життя – у перші роки у ролі молодого художника в Лейдені, місті, де він народився, і коли він був у розквіті сил як успішний майстер в Амстердамі. Лише під кінець життя він поступово відмовився від офорту.
Будинок-музей Рембрандта володіє майже повною колекцією всесвітньо відомих офортів Рембрандта.
Рембрандт не має собі рівних як автор автопортретів: він малював картини до самої смерті, але працювати над гравюрами він припиняє приблизно в 1640 році (за одним чи двома винятками). Велика кількість цих автопортретів була виконана між 1628 і 1630 роками, коли Рембрандт жив і працював у Лейдені. Усі вони маленькі, на них зображена лише голова або щонайбільше бюст. Сидячи перед дзеркалом Рембрандт експериментував з відтворенням різноманітних виразів обличчя. Він використовував такі ескізи як вправи для натурщиків, які мали виражати певні емоції у більших за розміром композиціях. Він також використовував гравюри для вивчення гри світла на своєму обличчі. Більшість гравюр підписані монограмою RHL (Rembrandus Hermanni Leidenses), яку він використовував приблизно до 1632 року. Після цього він зазвичай писав своє ім’я повністю: Рембрандт.
Зузанна та команда