Мастер І.А.М. зі Зволле та "Алегорія швидкоплинності життя"

Перші враження: Жахливо! Убивчо! Огидно? Задля того, щоб оцінити цей твір, необхідно проникнути всередину розуму епохи Відродження, і для цього нам потрібно лише поцікавитись, чому хтось міг би захотіти подивитися на таке зображення.

Християнська релігія лежала в основі життя епохи Відродження і її можна було знайти усюди в мистецтві того періоду: зображення Христа, Богородиці чи будь-кого з безлічі святих заповнювали картини, архітектуру, вівтарні образи та рукописи. Також зображалось потойбічне життя, і ми можемо побачити нагадування про швидкоплинність життя та необхідність жити справедливо, щоб потім заслужено попасти на Небо. У свідомості людей епохи Відродження це усвідомлення смерті та потреба готуватися в житті до того, що прийде потім, було вкрай важливим, а не чимось надзвичайним.

Друковані зображення, схожі на ті, які були зроблені з цієї нідерландської гравюри, підкреслюють проблеми внутрішнього духовного життя. Спершу ми помічаємо велику кількість черепів — таким чином піднімається тема неминучості смерті. Перед нами готична склепінчаста гробниця, на дні якої тіло розкладається до кісток. Змія — символ зла в християнському мистецтві — пробирається через отвори черепа, застерігаючи від гріха. Тіло лежить в хаотичній позі, а з-під зім’ятої плащаниці, що з часом згнила і посунулась, видніються моторошні залишки кісток. Над трупом зображено Мойсея, який тримає десять заповідей. На зображенні є різні написи, які, як вказують дослідники Британського музею, "підсилюють центральну тему" ​​того, що важливо жити побожно і розважливо, щоб померти благочестиво.

Гравюри можна було друкувати у великих обсягах, а це означає, що це зображення могло бути досить широко доступним і відносно недорогим. Його виготовлення розкриває глибокі релігійні цінності, вкладені в мистецтво, яке виражає потребу розглядати життєвий шлях і його невизначеність, і яке додає осмисленності тому, що зрештою легко зламати. Смертність, смерть і розпад були невід’ємною — і неминучою — частиною повсякденного життя: людям важливо було зазирати в черепи, оскільки це навертало на глибокі роздуми.

Наша реакція на цю картину також може багато сказати про сучасне життя: дивитись на черепи і думати про смертність? Ні, дякую! Проте те, що ми не завжди активно думаємо про ці теми, не означає, що ми від них захищені: нам достатньо лише зіткнутися з власним досвідом або прочитати новини, щоб зрозуміти, що мало що змінилося. А отже, ми дуже пов’язані з нашими попередниками епохи Відродження, навіть якщо нас розділяють сотні років.

- Сара