Unknown Artist
Більшість людей в епоху Ренесансу мали недостатньо грошей, щоб витрачати їх на мистецтво, але вони все одно цікавилися мистецькими об'єктами. Візуальна культура мала місце серед бідних у вигляді скромних і порівняно дешевих речей; значок паломника є одним із таких прикладів.
Паломництво в епоху Відродження відбувалося з тих самих причин, що й сьогодні: для одних це були релігійні обряди, для інших – подорож за зціленням, для третіх – просто для того, щоб бути прикладом для наслідування в моральному чи духовному плані. Значок паломника був видимим знаком того, що хтось успішно завершив таку подорож.
Значки виготовлялися з різних матеріалів – від дешевих свинцевих до дорожчих золотих. Їх купували як сувеніри з подорожі і носили з гордістю як символ досягнень та побожності. Зображення на значках зазвичай безпосередньо стосувалося християнського місця, з яким вони були пов'язані, наприклад, символом Сантьяго-де-Компостела була (і залишається) мушля морського гребінця, яка представляє Якова, покровителя Іспанії.
Паломницький значок Плата Святої Вероніки (на фото вище) був виготовлений зі штампованої латуні. Його сюжет стосується моменту, коли жінка Вероніка витерла обличчя Ісуса, коли він йшов на Голгофу. Навколо обличчя Христа напис "salve sante facies nostris redeptori", що перекладається як "Радуйся, святе обличчя нашого відкупителя". Той, хто носив цей значок, міг сподіватися, що він буде наділений якостями, які асоціюються з певним святим; у цьому випадку, можливо, важливими були якості жалю чи милосердя. Принаймні, цей предмет нагадував би про ці добротності.
Носіння паломницьких значків демонструє занепокоєння самооцінкою, яку ми схильні приписувати лише заможним людям, але тут ми можемо чітко побачити, що візуальні артефакти як рутинна частина повсякденного життя були загальносуспільною турботою, а масове виробництво паломницьких значків вказує, що навіть найбідніші люди могли придбати візуальні символи, які прикрашали та репрезентували різні аспекти їхнього життя.
- Сара