Засліплений Самсон

Засліплена постать кидається на глядача з силою, що загрожує розтрощити картину. Жах Самсона виражається в його героїчній наготі, озлобленому закривавленому обличчі та руках, здатних роздробити камінь. З часів Середньовіччя уяву художників запалювала ідея "Божого обранця", який вивищувався над іншими людьми: як прообраз Христа, як аналог Геракла, як образ трагедії героя, який розплачується за свою нестримну чуттєвість своїм зором. Сліпий Самсон – третє й останнє звернення Корінта до цієї теми. Як реакція на інсульт, що загрожував життю художника в грудні 1911 року, картина повністю виходить за традиційні межі свого жанру та остаточно знімає чари, накладені попереднім прикладом Рембрандта. У цьому баченні неминучого акту виривання на волю, який знищить і Самсона, і його ворогів, картина стає драмою життя та смерті.