Саудаде

У наші дні дуже просто надіслати комусь повідомлення: треба просто відправити електронного листа. У 19 столітті, коли жив художник Жозе Феррас де Алмейда Джуніор (1850-1889), листи були практично єдиним способом спілкування. Якщо відправник був дуже дорогою людиною, лист переставав мати простий інформативний чи комунікативний аспект і переходив у емоційний вимір, як, наприклад, у випадку жінки на цьому шедеврі: Саудаде. Автор намалював картину в останній рік життя. Алмейду Джуніора вбив чоловік жінки, з якою він мав стосунки протягом кількох років.

На композиції зображено молоду жінку в темному одязі, що притулилась до вікна з листом в руках. На лівій стороні картини є солом’яний капелюх, який часто можна побачити у сільській місцевості. Він вказує на присутність (теперішню або минулу) чоловіка — власника капелюха, можливо, чоловіка жінки. Глядачу зрозуміло, що перед ним глибоко нещасна жінка: з її очей на ніс тече вперта сльоза, і вона міцно тримає шаль, викручуючи пальці. Атмосфера картини наповнена самотністю та смутком, починаючи з будинку (очевидно, що він потребує ремонту) до стану сум’яття жінки з примруженими очима, що вказують на тугу та смуток, які змушують її читати листа.

Відсутність власника капелюха на картині, як і назва роботи, може натякати на те, що це молода жінка з розбитим серцем. Слово saudade походить з латини та означає не тільки самотність або нестачу когось, але й тугу, яку ми чомусь любимо відчувати, коли відчуваємо прихильність до чогось або когось після того, як втратили їх, але в своїх думках продовжуємо про них згадувати.

- Руте Феррейра