Caspar David Friedrich
Фрідріх працював над картиною протягом двох років, і, зрештою, вона стала його найвідомішою роботою. Композиція розділена горизонтально на сушу, море та небо з ясною простотою, яка потрясала його сучасників. На березі стоїть монах з непокритою головою. Чайки кружляють навколо нього. Самотня постать дивиться в свинцеву чорноту незмірно безмежного моря. Сіра смуга хмар над водою несподівано змінюється блакитним небом уздовж верхнього краю картини. Жодна художня композиція ніколи не була такою безкомпромісною, як ця: основний простір картини здається якоюсь безоднею; тут немає меж, нема за що триматися; просто відчуття ширяння між ніччю та днем, між відчаєм і надією. У 1810 році Генріх фон Клейст, як ніхто інший, висловив словами магічну чарівність цієї картини: “ніщо не може бути більш похмурим і більш тривожним, ніж перебувати в такому стані в світі: єдина ознака життя в неосяжності царства смерті, самотній центр самотнього кола. З його двома або трьома таємничими об'єктами картина здається якоюсь апокаліптичною, як Нічні Думки Янга, і оскільки її монотонність і безмежність стримуються тільки самим кадром, споглядання цієї картини викликає відчуття, що у тебе зрізані повіки".
Ми представляємо цей абсолютний хіт завдяки Staatliche Museen zu Berlin. <3
P. S. Тут ви знайдете шість відтінків романтичної моторошності картин Каспара Давида Фрідріха!