Опівдні

Коли ми думаємо про Хоппера, ми думаємо про зображення одинокої особи з пильним поглядом, яка не робить нічого. Опівдні одне із таких зображень: ми бачимо невідому жінку, що стоїть у дверях, хоча не знаємо чому. Чи вона чекає на когось? Чи просто виглядає день? Тут не відчувається абсолютно ніякої дії; вона стоїть нерухомо, оточена великим будинком; сонячні промені, падаючи, залишають драматичні тіні на даху та стінах. Тут немає історії, проте за це ми й любимо Хоппера так сильно. У його картинах без історій ми знаходимо всі людські історії, які тільки можна уявити.

У своїй часто цитованій заяві Ллойду Гудрічу, причиною якої могли стати муки від необхідності виконувати вимоги редакторів зображати "людей, що махають руками", Хоппер зізнався: "Можливо, в мені мало людськості. Я всього лише хотів намалювати сонячні промені на стіні будинку."

P.S. Тут ви побачите рисунки Едварда Хоппера, як зведуть вас з розуму. <3