Група картин під назвою Робота останнього літа, залишена в літній студії Кенсетта в Деріані, штаті Коннектикут, після його смерті в грудні 1872 року, була предметом великого здивування та захоплення серед шанувальників, друзів і панегіристів художника, які зібралися на знак його пошани пізніше того ж місяця в Century Club. Причиною їхнього подиву був почасти фактор абсолютної новизни, оскільки жодну з робіт не бачили раніше, і разом вони були витлумачені як остаточний заповіт Кенсетта його бачення та чутливості. Однак для поціновувачів жодна з цих картин не відображала абсолютного вираження чистого та сугестивного погляду художника краще, ніж ця, на якій він прибрав будь-які ознаки суходолу, але, чимось нагадуючи інших художників, як Дж. М. В. Тернера, представив сяйне сонце, що висить над відкритим океаном. «Це чисте світло й вода, весілля моря й неба», — стверджував один із шанувальників і запитав: «Чи це зухвалість такого жалюгідного новачка в мистецтві, як я, сказати, що це чудова картина?»
P.S. Низьке сонце завжди створює дивовижні світлові ефекти. Багато художників намагалися увічнити ці миті на полотні. Перегляньте деякі з їхніх найкращих спроб тут — добірка найкращих світанків у мистецтві. <3