Carl Gustav Carus
Картина "Три камені" є прикладом зв’язку між романтичними уявленнями пейзажу як надзвичайно великого й безлюдного із науковим інтересом до точних і графічних відтворень геологічних утворень. У своїх "Дев’яти листах про пейзажний живопис" 1831 року Карус описує "Три камені" як історичне свідчення геологічної історії, як "останні залишки первісних скель". Він бачив у них якусь геологічну фізіономію, що запрошувала до інтерпретації. Тут, однак, його досить блискучий науковий погляд зводиться до точки зору, яка переносить концепцію історичності на природу. Карус порівнює "Три камені" із «зруйнованими вежами» і таким чином налагоджує зв’язок з романтичним тропом, який у вигляді зруйнованих готичних церков любив Каспар Давид Фрідріх і який Карус теж любив переглядати. В основі цього лежить поняття безперервності, яке має таке фундаментальне значення для концепції Каруса про Erdlebenbildkunst ("мистецтво земного життя").
У серпні 1820 року Карус подорожував до Різен-Гебірге або Гігантських гір. Він йшов по стопах Фрідріха, який був у кількох пішохідних екскурсіях по регіону і знайшов там численні мотиви для своїх картин. Картину "Три камені" можна простежити за малюнками Каруса від 15 серпня 1820 року. Для картини, однак, він змінив яскравість для іншого розподілу глибини, щоб темний передній план компенсував яскраво освітлені скелі та гори, що відступали у синю далечинь.
Ми представляємо сьогоднішній шедевр завдяки Державним художнім зібранням Дрездена. <3
P.S. Якщо ви сумуєте за подорожами та походами, ось найкращі картини, які були задумані Wanderlust, як сильне бажання блукати або подорожувати та досліджувати світ. <3