У темній спальні на ліжку, освітленому єдиним променем світла, лежить жінка при смерті. Поруч з нею чоловік, серйозний та задумливий. Картина розповідає про трагічну історію польського короля Сигізмунда II Августа з династії Ягеллонів та його дружини Варвари Радзивілл, що померла у віці 31 років у 1551 році.
Фатальне кохання між Сигізмундом і Варварою швидко стало легендою, перетворившись на джерело натхнення для митців на багато століть вперед. Королеву Бону Сфорцу, матір Сигізмунда, що запекло опиралася їхньому союзу, підозрювали в отруєнні Варвари. Скандал спалахнув у 1547 році, коли Сигізмунд таємно одружився на Варварі — цей союз розглядався як прямий виклик інтересам польської держави. Варвара не була королівської крові попри те, що походила з одного з наймогутніших шляхетних родів Литви, тому союз викликав політичні суперечки. Лише після тривалої і запеклої боротьби проти своєї матері та парламенту Сигізмунд нарешті домігся коронації Варвари в 1550 році.
Композиція картини проста, але ретельно пропрацьована. Технічна майстерність художника проявляється в таких деталях, як витончене мереживо на подушці королеви, пишна вишивка королівської мантії та кадильниця біля ліжка. Все це одразу схвалили тогочасні глядачі, що сприяло визнанню картини. Тандем романтичного історичного сюжету з вишуканою технікою Зіммлера гарантували цій картині успіх серед мистецтвознавців.